Довгий шлях додому

28-річна Анастасія Павленко з сім’єю залишали свій дім у Станиці Луганській лише на місяць, але повернення тривало довше, ніж два роки.

Фото: Анастасія Карпілянська, NRC

"Ми одружилися в 2010 році, а наш син Артем народився через рік. На той час у нас була ділянка землі, на якій ми планували побудувати свій будинок. Ми витратили усі заощадження на це будівництво. Та невдовзі після переїзду почалася війна. Тож ми мусили покинути дім, бо залишатися там було занадто небезпечно", згадує Анастасія.

Тривала відпустка

"Ніхто не очікував, що тут вибухне справжня війна. Все здавалося миролюбним. Але влітку 2014 року наше місто сильно обстріляли, військові дії точилися зовсім поруч з будинком наших батьків", - розповідає Анастасія.

Наступного дня вона та її чоловік Сергій спакували речі і поїхали у відпустку на море. Там вони сподівалися перечекати доки все не налагодиться і можна буде повернутися до Станиці Луганської. Врешті-решт, сім'я опинилася в родичів у місті Ростові, на півдні Росії, де вони залишалися майже два роки.

Туга за домом

"Ми не змогли повернутися. Ми були дуже налякані тим, що бачили по телевізору. Наближалась осінь, ми почали хвилюватися - гроші закінчувалися, а ми навіть не мали теплого одягу", - говорить Сергій. Кожного дня вони згадували свій дім.

Але, здавалося, ніби сама доля була проти швидкого повернення сім'ї Павленко додому: артилерійський снаряд влучив у будинок, завдавши йому нищівних руйнувань. Стіни -  це єдине, що вціліло після вогню. "Відчуття того, що ти не маєш більше куди повернутися справді жахливе. Особливо це вразило мого чоловіка, який будував наш дім своїми руками. Це здавалося найгіршим, що могло статися в житті", - гірко каже Анастасія.

Довгоочікувана допомога

Батьки Павленків, які залишились у рідному місті, неодноразово зверталися до місцевої влади з проханням допомогти їм із відбудовою будинку. Писали вони і міжнародним гуманітарним організаціям.

"Цей дім був єдиним майном, яке ми мали. Ми дійсно хотіли відремонтувати його, чого б це нам не вартувало. Норвезька рада у справах біженців надали нам будівельні матеріали та готівку для найму будівельників. Але ми вирішили витратити всі гроші на будівельні матеріали", - розповідає Анастасія.

Фото: Анастасія Карпілянська, NRC

Переїзд в оновлений дім з оновленим складом родини

Коли Сергій почав лагодити будинок, Анастасія була вдруге при надії. "У мого чоловіка була справді сильна мотивація закінчити ремонт до народження нашої донечки. Він закінчив його всього за 4 місяці", - посміхається Анастасія.

Тож 31 грудня разом з новонародженою донькою Олександрою вони переїздили з пологового будинку до свого нового будинку. Нарешті сім’я святкувала Новий рік вдома.

"На жаль, конфлікт ще не закінчився. Майже кожного вечору ми чуємо постріли. Проте удень ми живемо нормальним життям, дбаємо про наші фрукти та овочі. Мій син ходить в дитячий садок, а чоловік працює з місцевими аварійно-рятувальними службами. Нам хочеться вірити, що незабаром війна закінчиться ", - зазначає Анастасія.

Сім'я Павленко отримала допомогу від Норвезької ради у справах біженців у рамках проекту, який фінансує Агентство ООН у справах біженців.

Збройний конфлікт на Сході України вже триває четвертий рік. Він забрав життя 10 090 людей, з них 2777 цивільних осіб; 23 966 дістали поранення.

Внаслідок конфлікту постраждало 4,4 мільйони людей, з яких близько 3,8 мільйона все ще потребують гуманітарної допомоги. Найуразливіші категорії населення це цивільні особи, які живуть поблизу лінії фронту, так званої "лінії розмежування". Наразі зареєстровано близько 1,59 млн. зі статусом внутрішньо переміщеної особи. Поширені загрози у сфері захисту, оскільки через законодавчі та бюрократичні перешкоди, багато ВПО не мають доступу до соціальних пільг, що для більшості з них є єдиним джерелом доходів для покриття основних витрат на життя.